Кома

Кома

Вже 4 роки, як я перебуваю в комі. Раніше дружина з сином приходили до мене щодня, потім через день, потім кілька разів на тиждень, а тепер з’являються зовсім рідко і то – ненадовго, більше через моральні зобов’язання, аніж з любові. Я можу їх зрозуміти – вони втомилися говорити з нерухомим тілом, яке ніколи не відповість, не обійме і навіть не подивиться в очі. Вони впевнені, що мене, такого знайомого і рідного їм, вже немає тут, що на ліжку всього лиш моя оболонка. Вони помиляються. Я тут і я все бачу, все чую і все відчуваю. Я тільки не можу дати їм знати про це…

У мене тепер дуже багато часу на роздуми. По суті, всі ці роки я тільки те й робив, що думав, оцінював і переоцінював своє життя, роздумував про те, як влаштований світ. Я дійшов кількох досить несподіваних висновків – навряд чи мені б прийшло в голову щось подібне в звичайній життєвій метушні.

Я зрозумів, що абсолютно неважливо, чого ти встиг досягти. Має значення тільки той час – дні, хвилини, секунди – коли  ти був на 100% собою. Собою саме сьогодні. Коли не обманював себе, коли не робив щось через силу, коли не лінувався і не ухилявся. Той час, коли ти робив щось, що йшло з самої глибини, і був у цій дії цілковито – від душі до мозку. Ті щасливчики, які вимірюють подібні дії не хвилинами, а роками і залишаються в пам’яті людей на віки – поети, художники, полководці. Таких людей одиниці на сотні поколінь.

Кожен з нас живе, пливучи за течією буття: часто ми не встигаємо зробити щось, часто не замислюємося, часто витрачаємо себе на побут і на існування, на заробітки, на занадто довгий сон або на лінощі. Хвилини біжать, тануть, як сніг на теплій долоні, а нічого не міняється. Забагато рутини, а в ній занадто мало справжнього Життя.

Треба бути дуже сильною та цілісною особистістю, аби повернути та поплисти проти течії. Щоб повернутися до того берега, звідки ми всі починаємо наш заплив і побачити себе на березі – величного, неосяжного, всемогутнього, ще не розтерзаного піраньями щоденної рутини, не зневодненого від довгого запливу.

Якби я приділяв таким думкам хоч би кілька хвилин у день до коми, думаю, моє життя було б інакшим. А якби такі думки приходили в голови тим, хто торгував смертю, наживаючись на війні, я б і не опинився в цій палаті, в цій безмовності…

Ще немає коментарів.

Залишити коментар